Підкуп виборців дістав цікаву неузгодженість у трьох кодексах: Податковому, Виборчому та Кримінальному.

Виборчий кодекс

З самого початку насторожила частина 6 статті 57 Виборчого кодексу, в якій містяться обмеження щодо ведення передвиборної агітації.

«Передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), згадуванням імені такого кандидата (кандидатів) або партійної символіки, вважається підкупом виборців».

Пересічний громадянин, який звик вважати неоподатковуваним мінімумом традиційні 17 гривень, замислився: як можна на 6% від 17 грн., тобто на 1,02 грн., купити, наприклад, USB-флешки, книги, футболки, кепки, шарфи, парасолі?

Тобто, на перший погляд, це положення стає «мертвим», адже з таким підходом підкупом виборця вважатиметься все, в т. ч. сірники.

Однак при більш прискіпливому аналізі стає зрозумілим, що тут має місце банальна помилка законодавця.

Кримінальний кодекс

Справа в тому, що Верховна Рада просто продублювала положення Кримінального кодексу України.

Згідно з приміткою до статті 160 «Підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму» у цій статті під неправомірною вигодою слід розуміти продукти харчування, спиртні напої та тютюнові вироби, незалежно від їх вартості, а також грошові кошти, товари (крім матеріалів агітації, визначених законом), послуги, роботи, пільги, переваги, подарункові сертифікати, цінні папери, кредити, лотерейні білети, інші матеріальні та нематеріальні активи, вартість яких перевищує 0,06 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, які на безоплатних або на інших пільгових умовах пропонуються, обіцяються, надаються кандидатам, виборцям, учасникам референдуму або членам виборчої комісії, комісії з референдуму чи одержуються зазначеними особами.

Податковий кодекс

При цьому законодавець забув, що пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює таке. Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Тобто неоподатковуваний мінімум для різних цілей – це різні числа.

ПСП у 2020 році складає 1051 грн., отже для цілей кримінального закону ця сума і є неоподатковуваним мінімумом. Отже, будь-які подарунки вартістю до 63,06 грн. – не є підкуп виборців.

Але для виборчого закону, неоподатковуваний мінімум лишається на рівні 1,02 грн.

Для виправлення ситуації достатньо внести зміни до Виборчого кодексу, замінивши термін «неоподатковуваний мінімум доходів громадян» на словосполучення «податкова соціальна пільга».

Проте в разі невнесення таких змін серйозних наслідків цієї колізії ми не передбачаємо.

Нашу думку щодо незаконного статусу новоутворених обласних виборчих комісій можна прочитати тут.