Справа № 333/1235/20 черговий раз продемонструвала низьку якість здійснення правосуддя Комунарським районним судом м. Запоріжжя. Чи може це для нас в цьому суді «пороблено»… Як би там не було, добре, що суди апеляційної інстанції вкотре коригують невігластво деяких суддів першої інстанції, чи то нашу карму…

Зміст постанови Третього апеляційного адміністративного суду у цій справі не містить якихось новітніх правових позицій чи висновків щодо TruCam.

Проблема, як і в інших випадках, досить банальна: рівень підготовки інспекторів патрульної поліції, які фіксують начебто порушення за допомогою лазерного вимірювача та приймають постанови про порушення ПДР.

Цього разу інспектор не зазначив у постанові, що місце вчинення правопорушення знаходиться в межах населеного пункту – міста Запоріжжя. У той же час зазначеного в постанові відрізку немає в офіційно оприлюднених відомостях інтернет-сайту патрульної поліції, згідно з якими в межах міста Запоріжжя пристрої вимірювання швидкості TruСam розташовуються лише на Прибережній магістралі, вулицях Ігоря Сікорського та Космічній.

Але для нашої практики це судове рішення цікаве іншим.

Ми раніше повідомляли про те, що Велика Палата Верховного Суду змінила судову практику щодо сплати судового збору за оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, яка стосується в т. ч. патрульної поліції.

Припускаємо, що це було зроблено з метою усунення зловживань з боку осіб, які «безкоштовно» оскаржували очевидно правомірні рішення, чим завантажували суди.

З огляду на це, за подання апеляційної скарги у цій справі ми змушені були сплатити судовий збір, який у 2,5 рази перевищував суму штрафу.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції стягнув сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань патрульної поліції.

Нехай і посадові особи не зловживають наданими повноваженнями, щоразу думаючи, якої шкоди протиправні дії інспекторів можуть завдати бюджету через незаконне прагнення будь-якою ціною цей бюджет наповнити.