Певно, кейс № 310/7768/20 – останній для нас за наслідками місцевих виборів 2020 року. Незаконне розміщення агітації неодноразово ставало предметом дискусії по всій країні з боку незалежних спостерігачів.

Фабула

Наш клієнт очолював юридичну особу комунальної форми власності, в приміщеннях якої заборонено розміщення матеріалів передвиборної агітації.

Приміщення цієї юридичної особи є публічним, тож невстановленим особам якось вдалося скласти там певні матеріали та обладнання.

Це стало підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 21214 КУпАП.

Попри помилку у кваліфікації, неякісне оформлення додатків до протоколу, чого уже було достатньо для закриття провадження у справі, цей кейс заслуговує на увагу одним засадничим висновком.

Дія чи бездіяльність?

Обидві частини статті 21214 КУпАП є бланкетними, тобто відсилають для встановлення складу правопорушення до іншого нормативно-правового акта.

Таким нормативно-правовим актом є ч. 16 ст. 57 Виборчого кодексу України, яка передбачає заборону розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і в приміщеннях органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної власності.

З диспозицій обох частин статті 21214 КУпАП та ч. 16 ст. 57 Виборчого кодексу України вбачається, що об’єктивна сторона правопорушення може бути виражена лише у формі однієї дії – розміщення.

Проте керівник юридичної особи безпосередньо та особисто нічого не розміщував, і цей факт ніхто не оспорював. У протоколі зазначено, що він «допустив розміщення», тобто вчинив бездіяльність, а саму дію вчинила якась інша невстановлена особа.

При цьому, форма вини безпосереднього «розміщення» характеризується умислом, у той час, як зазначена у протоколі бездіяльність у вигляді «допущення розміщення» характеризується необережністю.

Таким чином, встановлені протоколом об’єктивна сторона та форма вини не відповідають складам адміністративних правопорушень, передбачених обома частинами ст. ст. 21214 КУпАП. Іншими словами – незаконне розміщення агітації відсутнє.

Що і було зазначено у постанові про закриття провадження у справі.

Нагадуємо, що про наші послуги у сфері виборчого права та політики можна детально ознайомитися тут.

Про найбільш резонансну, на наш погляд, новацію виборчого законодавства щодо «гендерної квоти» та її відображення у судовій практиці 2020 року радимо прочитати за цим посиланням.