Відстрочка від мобілізації – одне з найбільш актуальних питань, з яким зараз звертаються до адвокатів

Відповідно до нової редакції абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , «не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати».

Працездатність та непрацездатність

Закон України «Про зайнятість населення» розрізняє поняття «особи працездатного віку» та «працездатні особи».

Перші – особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.

Другі – особи віком від 16 років, які проживають на території України і за станом здоров’я здатні до активної трудової діяльності.

Отже, можливо, за логікою законодавця «працездатність» осіб для цілей мобілізації повинна підтверджуватися медичним висновком про здатність за станом здоров’я до активної праці.

Разом з цим, Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» по-іншому визначає «непрацездатних громадян».

Це – особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком.

Враховуючи колізію наведених норм, які регулюють ті самі правовідносини, є ймовірність, що суди ставатимуть на бік працездатності до 60 років.

Обов’язок по утриманню

Сімейний кодекс передбачає, що право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю будь-якої групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також Сімейний кодекс передбачає обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Таким чином, до осіб, які мають обов’язки по утриманню інвалідів можна віднести щонайменше чоловіка, дружину, дітей.

Однак коло цих осіб може бути більшим. Обов’язок по утриманню може виникати, скажімо, з договору (наприклад, довічного отримання). Особа може перебувати у спеціалізованому закладі, мати опікуна тощо.

Суто гіпотетично є один лайф-хак.

Справа в тому, що закон «обов’язок по утриманню» принаймні з боку дітей пов’язує не тільки з непрацездатністю батьків, але й потребою у матеріальній допомозі.

Про це свідчить сполучник «і».

Це означає, що за відсутності потреби в матеріальній допомозі, формально діти не повинні утримувати батьків.

Така конструкція пов’язана передусім з давністю прийняття Сімейного кодексу. До того ж там термін «утримання» скоріше за все означає матеріальну складову, а не догляд (хоча юридично цей контекст ніяким чином не визначений).

Все це свідчить про те, що в батька чи матері – інваліда І чи ІІ групи, які мають офіційно підтверджений дохід вище прожиткового мінімуму, немає «працездатних осіб, зобов’язаних відповідно до закону їх утримувати».

Отже, за таких обставин нова редакція закону не дозволятиме мобілізацію жодного з їх синів.

Це черговий приклад недосконалості положень законодавства, однак саме таке його тлумачення з боку ТЦК, так само, як і судами, малоймовірне.

Тож відстрочка від мобілізації на підставі абзацу 11 ч. 1 ст. 23 закону обіцяє нести певні дискусії.

Хочете отримати консультацію – зв’яжіться з нами у будь-який зручний для Вас спосіб за цим посиланням.